УРОЖАЙНІСТЬ ПШЕНИЦІ ОЗИМОЇ ЗАЛЕЖНО ВІД ДОВГОТРИВАЛОГО ЗАСТОСУВАННЯ ДОБРИВ У СІВОЗМІНІ ТА РОДЮЧОСТІ ҐРУНТУ

• Published in: Зернові культури pp. 153 - 161
• Main Authors: Попов Сергій Іванович, Гутянський Роман Анатолійович, Кузьменко Наталя Вікторівна, Авраменко Сергій Володимирович
• Format: Journal Article
• Language: English
• Published: ДУ ІЗК НААН України 01.06.2023
• Subjects: азотне підживлення; ефективність; окупність; родючість ґрунту; сівозміна; урожайність; фон живлення
• ISSN: 2523-4544; 2706-5871
• DOI: 10.31867/2523-4544/0271

Актуальність. Проблема ефективного використання поживних речовин органічних і мінеральних добрив залежно від насичення ними ґрунту має особливо важливе значення для агроформувань, які запроваджують інтенсивні технології. На цей час, у більшості господарств має місце значна різниця між необхідною та фактичною дозою внесення добрив, що, в свою чергу, викликає високу вірогідність недобору прогнозованих урожаїв. У зв'язку з цим, питання оптимізації раціонального використання добрив при вирощуванні пшениці озимої стають першочерговими. Оцінюючи стан вивчення даної проблеми, важливо дослідити, як гній, повне мінеральне удобрення й азотне підживлення посівів впливають на родючість ґрунту та рівень урожайності зерна залежно від місця розміщення культури в сівозміні. Мета досліджень. Встановити вплив тривалого застосування різних систем удобрення на родючість ґрунту та закономірності формування врожайності сучасних сортів пшениці озимої. Методи. Польовий, вимірювально-ваговий та статистичний. Результати. Встановлено, що за 30 років досліджень у варіантах основного внесення N30P30K30 та N60P60K60 на фоні гною вміст у ґрунті обмінного калію (16,4–17,9 мг/100 г ґрунту) та рухомого фосфору (18,9– 20,2 мг) відповідав високому й дуже високому рівню, а легкогідролізованого азоту (16,3–17,6 мг) – низькому та середньому. У середньому за 2004–2021 рр., на органічному фоні та за додаткового внесення N30P30K30 надбавки зерна після чорного пару становили 0,38 і 0,66 т/га, а після гороху – 0,52 і 1,07 т/га відповідно. Азотне підживлення посівів у дозах N20, N40 та N60 на фоні без добрив після чорного пару забезпечило приріст урожаю зерна 12,0–16,6 %, а на фоні гною + N30P30K30 – 28,6– 36,4 %. Після попередника горох на зерно за фонами живлення приріст зерна склав 9,1–19,9 % і 37,6– 47,7 % відповідно. Найвищу окупність азотних добрив зерном одержано за підживлення посівів на неудобреному фоні – від 15,3 до 34,5 кг зерна на 1 кг азоту. На фоні гною + N30P30K30 окупність 1 кг NPK зерном залежно від попередника склала 8,3–9,2 кг. Висновки. Дотримання сівозміни протягом 1991–2001 рр. на фоні систематичного органо-мінерального удобрення зумовило збереження та підвищення родючості ґрунту. Після чорного пару високу врожайність пшениці озимої можливо отримати за рахунок дотримання науково обґрунтованої сівозміни, а після гороху – за використання органо-мінеральної системи удобрення