Експериментальне дослідження морфофункціональних характеристик зварювального анастомозу тонкої кишки

Актуальність. Сучасні способи формування тонкокишкових анастомозів, впроваджені в клінічну практику, включають створення ручного лігатурного або степлерного шва в місці з’єднання ділянок кишки. Незважаючи на постійний розвиток технологічної бази для забезпечення ефективних хірургічних втручань, ріве...

Full description

Saved in:
Bibliographic Details
Published inMorfolihii͡a Vol. 12; no. 4; pp. 55 - 63
Main Authors V. M. Lysenko, A. Yu. Glagolieva, M. Yu. Krestyanov, D. S. Zavertylenko, M. V. Rublenko, S. V. Rublenko, Ya. S. Radkevych, O. O. Dyadyk
Format Journal Article
LanguageRussian
Published Ministry of Health of Ukraine. Dnipropetrovsk Medical Academy 01.12.2018
Subjects
Online AccessGet full text

Cover

Loading…
More Information
Summary:Актуальність. Сучасні способи формування тонкокишкових анастомозів, впроваджені в клінічну практику, включають створення ручного лігатурного або степлерного шва в місці з’єднання ділянок кишки. Незважаючи на постійний розвиток технологічної бази для забезпечення ефективних хірургічних втручань, рівень неспроможності тонкокишкових анастомозів досі сягає 3%, а стриктур – 8%. Фундаментальне дослідження опції створення анастомозу без застосування шовного матеріалу (лігатур, скоб) за допомогою електрохірургічних пристроїв є перспективним напрямком в експериментальній та клінічній хірургії. Мета: дослідити функціональні та морфологічні характеристики тонкокишкових анастомозів, створених із застосуванням способу біоелектрозварювання. Методи. Експериментальний метод, клінічне спостереження, морфологічний метод (мікроскопія та фотографування зразків, забарвлених гемотоксилін-еозином, за Ван-Гізоном, Массоном, PAS-реакція). Результати. У 3 піддослідних тварин спостерігалася нормальна загальна та харчова поведінка у післяопераційному періоді, функція кишки відновлювалася практично одразу після операції. У однієї свині відмічалося підвищення температури тіла до 38,80С та короткочасний (3 доби) парез кишок, пов’язаний із дією ацепромазину. Процес регенерації в ділянках анастомозу перебігав стадійно, що підтверджено неоангіоматозом та дозріванням волокон сполучної тканини; співставленні ділянки серозних оболонок після зварювання забезпечували герметичний контакт із збереженням функціонування оточуючих клітинних елементів. При цьому в лігатурних ділянках анастомозів навколо ниток візуалізувалися муфти фіброзної тканини, яка розросталася в боки й частково заміщуючи гіалінову тканину. Підсумок. Гістологічна, макроскопічна та функціональна оцінка продемонстрували надійність та безпечність зварювального тонкокишкового анастомозу в експерименті.
ISSN:1997-9665
DOI:10.26641/1997-9665.2018.4.55-63