ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВУ ДОВІРИ / НЕДОВІРИ У БЛИЗЬКИХ СТОСУНКАХ ДОРОСЛИХ

• Published in: Психологічні студії no. 1; pp. 109 - 115
• Main Authors: Туришин, Тетяна Олександрівна, Крижановська, Зореслава Юріївна
• Format: Journal Article
• Language: English
• Published: 28.03.2025
• ISSN: 2786-7331; 2786-734X
• DOI: 10.32782/psych.studies/2025.1.15

У цій статті розглядаються теоретичні аспекти прояву довіри та недовіри в міжособистісних стосунках. Автори підкреслюють, що з першого року життя дитини формується параметр соціальної взаємодії, де позитивним полюсом є довіра, а негативним – недовіра. Цей процес є фундаментом для подальшої соціалізації особистості. Дослідники також зазначають, що довіра охоплює як поведінкову, так і психічну діяльність людини, впливаючи на її взаємодію з оточенням. У контексті близьких стосунків довіра відіграє ключову роль у встановленні глибоких емоційних зв’язків і взаєморозуміння між партнерами. Недовіра, навпаки, може призводити до напруженості та конфліктів, підриваючи основу взаємин. Тому розуміння механізмів формування та прояву довіри є важливим для підтримки здорових і гармонійних стосунків. Предметом дослідження є особливості прояву довіри та недовіри у близьких стосунках, їхні чинники впливу, механізми формування та наслідки для міжособистісної взаємодії. Довіра є фундаментальною складовою міжособистісних відносин, особливо в контексті близьких стосунків. Вона визначає якість взаємодії між партнерами, впливає на емоційний добробут і стійкість відносин. Недовіра, зі свого боку, може стати джерелом конфліктів, емоційної напруги та навіть розриву зв’язку. У цій статті розглянуто теоретичні підходи до дослідження довіри та недовіри, їхні основні прояви та чинники впливу. Довіра у психології визначається як переконання в надійності, чесності та доброзичливості партнера. Вона формується на основі минулого досвіду, спільних цінностей і здатності до відкритого спілкування. Недовіра ж проявляється в сумнівах щодо щирості та чесності іншої людини, що може призводити до підозрілості й уникання глибокої емоційної взаємодії. Подальші дослідження можуть зосередитися на практичних стратегіях відновлення довіри після її втрати та методах запобігання розвитку недовіри у відносинах.