ПЕРЕЖИВАННЯ СУБ’ЄКТИВНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ МАТЕРЯМИ ТА ЖІНКАМИ БЕЗ ДІТЕЙ

• Published in: Психологічні студії no. 1; pp. 80 - 86
• Main Authors: Остах, Ірина Валеріївна, Крижановська, Зореслава Юріївна
• Format: Journal Article
• Language: English
• Published: 28.03.2025
• ISSN: 2786-7331; 2786-734X
• DOI: 10.32782/psych.studies/2025.1.11

У запропонованій статті наводиться теоретичний аналіз проблеми суб’єктивного благополуччя жінок та його взаємозв’язку з материнством. У статті зазначено, що благополуччя – це поняття, що відображає суб’єктивне ставлення людини до власної особистості, життя і властивих йому процесів, до своїх потреб і ступеня їх задоволення, зумовлене соціально прийнятими та засвоєними нормами, виражене рівнем задоволеності. У багатьох дослідженнях зазначається, що саме задоволеність у різних сферах життя: задоволеність матеріальним достатком, собою, діяльністю, стосунками з оточенням тощо – є важливим індикатором суб’єктивного благополуччя. Незважаючи на величезну кількість наукових праць, присвячених цій тематиці, вчені досі не досягли єдності щодо тлумачення сутності благополуччя, а, попри розмаїття поглядів, незмінними залишаються два основоположні напрями: гедоністичний і евдемоністичний, які корінням сягають античності. Наразі популярною є ідея про об’єднання обох підходів, оскільки вважається, що вони повинні доповнювати один одного. Дослідники дедалі частіше пропонують розглядати благополуччя як єдине цілісне явище, акцентуючи увагу на його окремих аспектах, а не на розмежуванні цих двох концепцій, адже такий підхід сприяє більш глибокому й ефективному аналізу цього феномена. Серед науковців досі тривають активні дискусії щодо співвідношення термінів психологічне та суб’єктивне благополуччя. К. Ріфф та Е. Дінер стверджували, що суб’єктивне благополуччя є складовою психологічного, тоді як інші автори (A. Салехінеджад), навпаки, психологічне благополуччя визначають як елемент суб’єктивного. В окремих дослідженнях і публікаціях можна зустріти трактування цих понять як синонімічних (Н. Бредбурн та ін). Особливої уваги потребує благополуччя жінок, адже вони часто стикаються з додатковим тиском, пов’язаним із традиційними соціальними ролями – як матері, дружини, працівниці та доглядальниці. Нерідко це супроводжується необхідністю поєднувати кар’єру із сімейними обов’язками, що може призводити до емоційного вигорання та тривожності. Збереження благополуччя матерів має важливе значення не лише для них самих, оскільки прямо впливає на благополуччя сімей і виховання наступного покоління.