РЕЗУЛЬТАТИ КОМПЛЕКСНОГО ДИФЕРЕНЦІЙОВАНОГО ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА СИНДРОМ ДІАБЕТИЧНОЇ СТОПИ

• Published in: Vіsnik Naukovih Doslіdžen no. 2
• Main Authors: Gerasymchuk, P. O., Deykalo, I. M., Zaporozhan, S. Y., Fira, D. B., Hospodarskyy, A. Ya, Sydorenko, V. M.
• Format: Journal Article
• Language: English
• Published: 17.08.2017
• ISSN: 1681-276X; 2415-8798
• DOI: 10.11603/2415-8798.2017.2.7838

Цукровий діабет (ЦД) у всьому світі набув масштабів пандемії і кількість хворих продовжує постійно зростати, що становить одну з найбільш вагомих медичних та соціально-економічних проблем. У структурі пізніх ускладнень ЦД синдром діабетичної стопи (СДС) займає лідируючі позиції, призводячи до зростання інвалідизації і смертності хворих цієї групи. Він ускладнює перебіг цукрового діабету в 4,6–25 % пацієнтів, щорічно діагностовано нові випадки ураження в межах 2,2–5,9 % хворих на діабет.Мета дослідження – оцінити ефективність розроблених методів комплексного диференційованого патогенетичного лікування хворих із синдромом діабетичної стопи.Матеріали і методи. Проаналізовано результати комплексного хірургічного лікування 1716 хворих із синдромом діабетичної стопи. На основі вивчення особливостей перебігу патологічного процесу, мікробіологічних, морфологічних і цитологічних досліджень, вивчення центральної та периферичної гемодинаміки нижніх кінцівок, рентгенологічного обстеження розроблено об’єктивні критерії комплексного диференційованого лікування пацієнтів та критерії ефективності проведення хірургічних обробок і малих ампутацій на стопі.Результати досліджень та їх обговорення. Проведені дослідження дозволили ствердити, що при формуванні диференційованих підходів до хірургічного лікування гнійно-некротичних уражень нижніх кінцівок на тлі цукрового діабету слід враховувати патогенетичну форму діабетичної стопи, глибину та поширення ураження, його топографоанатомічне розташування, характер мікрофлори гнійно-запального вогнища та показники периферичної гемодинаміки кінцівки. З метою збереження нижньої кінцівки при наявності обґрунтованих показань перевагу необхідно надавати одноетапним радикальним хірургічним обробкам та малим ампутаціям стопи.Висновки. Своєчасне та правильне використання комплексних диференційованих патогенетичних схем лікування СДС дозволяє кількісно та якісно поліпшити лікування вищезазначеної патології, зберегти опірність кінцівки та зменшити кількість високих ампутацій нижніх кінцівок до 9,6 %, а також знизити термін стаціонарного лікування хворих на (5,8±1,4) ліжко-дня, покращити якість життя хворих і їх соціальну адаптацію.