СОЦІАЛЬНА РОБОТА ЦЕРКОВ ТА РЕЛІГІЙНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ В УМОВАХ ВІЙНИ В УКРАЇНІ

• Published in: Fìlosofìâ ta polìtologìâ v kontekstì sučasnoï kulʹturi Vol. 15; no. 2; pp. 29 - 39
• Main Authors: PANKO, Oksana, BEHEI, Sofiia
• Format: Journal Article
• Language: English
• Published: 28.12.2023
• ISSN: 2663-0265; 2663-0273
• DOI: 10.15421/352340

Висвітлюється роль церков, релігійних організацій у наданні духовно-психологічної підтримки населенню України в умовах повномасштабної війни з росією. Своїми завданнями українські церкви, релігійні організації вбачають виховання моральності, закликають до збереження загальнолюдських цінностей. Невід’ємною складовою духовних практик є формування зв’язку між людиною та Богом, іншими людьми. Богослужіння, спілкування на молитовних зустрічах релігійних спільнот є важливими засобами духовно-психологічної підтримки, ресурсами для вирішення труднощів, допомоги іншим. Звернення до духовного виміру, що втілює добро, правду і свободу, свободу щодо біологічних, психологічних, соціальних обставин, веде до звільнення від узалежностей, життя в мирі з собою та світом, усвідомлення сенсу свого життєвого сенсу. Релігійна віра позитивно впливає на емоційну витривалість, сприяє психологічному зціленню людей, які пережили стрес, є джерелом витривалості та відновлення душевних сил. Відзначається, що до особливостей діяльності релігійних організацій належить здатність мобілізувати людські та матеріальні ресурси для надання соціально-психологічної допомоги, виявляти осіб, які потребують допомоги, концентрувати ресурси у тих населених пунктах, де існує найбільша потреба, характеризуються високим рівнем мотивації своїх членів, ефективними показниками групової роботи.Наголошується, що в умовах виснажливої війни духовна, соціальна підтримка є особливо потрібною, про що свідчать соціологічні опитування, які показують, що з початку повномасштабної війни в Україні зросла кількість віруючих, збільшилися очікування від церков, релігійних організації щодо психологічної підтримки. Тому їхня діяльність є особливо потрібною, приносячи духовну розраду, сприяючи психологічному здоров’ю.З’ясовується актуальність вдосконалення капеланського служіння, медичного капеланства, запровадження жіночого служіння як інституту дияконис, створення реабілітаційних центрів, у яких би надавалася духовна та психологічна підтримка. Наголошується на необхідності розвивати співпрацю між релігійними організаціями та місцевими органами влади.Відзначається актуальність проведення наукові дослідження щодо соціальної роботи церков, релігійних організацій, вивчення та застосування досвіду інших післявоєнних країн у здійсненні релігійними організаціями соціальної роботи.