CULTURE AND LANGUAGE INFLUENCE UPON TRANSLATION IN THE CONTEXT OF INTERCULTURAL COMMUNICATION

• Published in: Kulʹtura ì mistectvo u sučasnomu svìtì (Online) no. 18; pp. 47 - 73
• Main Author: Biletska, Oksana
• Format: Journal Article
• Language: English
• Published: Kyiv National University of Culture and Arts 15.06.2017
• Subjects: культурна реалія; лінгвокультурна еквівалентність; лінгвокультурологія; міжкультурна комунікація; переклад
• ISSN: 2410-1915; 2616-423X
• DOI: 10.31866/2410-1915.18.2017.155687

The purpose of the article is to investigate the cultural and linguistic condition of the translation of text material in the context of intercultural communication. This, in turn, is because the translation is a kind of creative activity and is a subject to the rules of linguistics and cultural studies. Each language is unique. The language model of the world is determined by the cultural characteristics, that is ethnic, social peculiarities and norms, as well as through the economic achievements of the nation at a certain stage of its development. Cultural studies are an integral part of the linguistic model, and some scholars tend to think that in reality we translate not language but culture [8, p. 155]. The research methodology consists in using such research methods as studying, analyzing and generalizing in order to open the assumption about the similarity of languages to a closed system, asserting that the culture of the people and its language are interconnected and tend to influence each other. Besides, a special turn in the life of society associated with the processes of integration, globalization, the growth of the importance of intercultural, relationships, has determined the deep interpenetration of functional, pragmatic, language and culture studies and translational researches. The scientific novelty of the work is to expand the representation of the culture relationship, which usually leads to the parallelism of the content, greatly facilitating the process of adaptation in comparison with those cases where cultures do not have points of contact at all. Since there are no cultures in which the same signs (linguistic and non-verbal) would create similar meanings and would be organized in the same way, it is not possible to speak of the absolute correspondence of the adaptation of the original message and the translated message culture elements. Conclusions. Culture determines the space beyond which it is impossible to come up with the adaptation of translation texts for various languages and cultures, in which language as a sign system of culture is most often used for the transmission of messages. In the process of adaptation, it is first of all considered necessary to establish whether it is possible to replace the element of culture used in the original message with the corresponding equivalent, or the given symbol can be translated into the translation culture only by means of verbal means. Language consists not only of the values of symbols; it is based on a cultural code that functions in order to perform certain communicative tasks. Метою статті є дослідити лінгвокультурологічну зумовленість перекладу текстового матеріалу в контексті міжкультурної комунікації. Це, насамперед, зумовлено тим, що переклад є видом творчої діяльності, що підпадає під правила лінгвістики та культурології. Так як кожна мова є унікальною, то мовна модель світу визначається через культурологічні особливості, тобто етнічні, соціальні особливості та норми, а також через економічні досягнення нації на певному щаблі її розвитку, отже культурологія стає невід’ємною частиною мовної моделі, тому насправді ми перекладаємо не мову, а культуру [8]. Методологія дослідження полягає у вивченні, аналізі та узагальненні інформації з метою розкриття припущення про схожість мов на замкнуту систему, ствердження про те, що культура народу та його мова є взаємопов’язаними та схильні впливати одна на одну, а особливий поворот у житті суспільства, пов’язаний з процесами інтеграції, глобалізації, зростання значення міжкультурних взаємин, визначив глибоке взаємопроникнення функціонально-прагматичних і лінгвокультуролого-перекладознавчих досліджень. Наукова новизна роботи полягає в розширенні уявлення про лінгвокультурологічну зумовленість перекладацького процесу, що спирається на спорідненість культур, яка зазвичай веде до паралелізму змісту, що значно полегшує процес адаптації передачі інформації в порівнянні з тими випадками, коли культури взагалі не мають точок дотику. Оскільки не існує культур, в яких одні й ті ж знаки (мовні та немовні) створювали б подібні смисли й були б ідентичним чином організовані між собою, то не є можливим говорити про абсолютну відповідність адаптації елементів культури повідомлення-оригіналу та перекладеного повідомлення. Висновки. Культура визначає простір, за межі якого не можна виходити в процесі адаптації текстів перекладу для різних лінгвокультур, в якому мова як знакова система культури найчастіше використовується для передачі повідомлень. У цьому процесі, насамперед, необхідно встановити: чи можливо замінити елемент культури, що використовується в повідомленні-оригіналі відповідним еквівалентом або ж даний символ може бути перенесений в культуру перекладу тільки за допомогою вербальних засобів. Мова складається не лише із значень символів, у її основі лежить культурний код, що функціонує з метою виконання окремих комунікативних завдань.