Постаті національно-відроджувального руху у контексті української театральної біографістики

• Published in: Pitannâ kulʹturologìï no. 45; pp. 76 - 89
• Main Author: Цисельська, Оксана
• Format: Journal Article
• Language: English
• Published: Kyiv National University of Culture and Arts 20.03.2025
• Subjects: національно-відроджувальні ідеї; театр; театральна біографістика; українська культура
• ISSN: 2410-1311; 2616-4264
• DOI: 10.31866/2410-1311.45.2025.325036

Мета статті — виявити основні підходи щодо зображення героїв національно- відроджувального руху в контексті української театральної біографістики, з’ясувати їхній вплив на розвиток української культури. Результати дослідження. Звернено увагу на знакові постаті української культури, що активно сповідували національно-відроджувальні ідеї боротьби українського народу за свободу та незалежність. Акцентовано на спроби осмислити біографічний складник українського театрального мистецтва за радянських часів, зокрема в театрі «Березіль» Л. Курбаса. Розкрито використання діяльності українських театрів, насамперед театральної біографістики як пропагандистської технології за радянських часів. Констатовано, що лише після набуття незалежності українська театральна біографістика отримала сильний поштовх до свого розвитку та пошуку нових підходів щодо зображення героїв національно-відроджувального руху. Наведено приклади зображення героїв національно-відроджувального руху в контексті української театральної біографістики в умовах незалежності України, зокрема після Майдану і в умовах російсько-української війни. Наукова новизна полягає в узагальненні основних підходів та особливостей щодо реалізації національно-відроджувальних ідей у контексті української театральної біографістики за радянських часів і в період незалежності України. Висновки. Національно-відроджувальні ідеї в українському театрі пов’язані з певними історичними подіями, які мотивували діячів мистецтва на основі власних переконань, ідеалів, принципів сповідувати ідею вільного й незалежного існування української нації. Важливість та дієвість театрального мистецтва у формуванні загальної думки, політичних поглядів, соціальної оцінки певних історичних подій серед широких верств населення вивела театральну біографістику у жанр, який здатен представити культурного героя нації та забезпечити поширення національно-патріотичних, визвольних ідей через дію художнього образу. Кон’юктурно-політичні аспекти діяльності театрів періоду радянської України використовували біографістику як пропагандистську технологію, що допомагала керувати свідомістю більшості й забезпечувала спотворене бачення саме національно-визвольних ідей українського народу. Незалежність України давала змогу театральному мистецтву вільно, без остраху вести мову про національних героїв, які сповідували ідеї визвольної боротьби, та формувати відкриті засади театральної біографістики задля виховання свідомих громадян незалежної держави.