Endonasal endoscopic surgical treatment of craniopharyngiomas in adult patients. Our experience

• Published in: Ukrainian neurosurgical journal Vol. 29; no. 4; pp. 46 - 56
• Main Authors: Guk, Mykola O., Chukov, Andriy A.
• Format: Journal Article
• Language: English
• Published: Romodanov Neurosurgery Institute 26.12.2023
• ISSN: 2663-9084; 2663-9092
• DOI: 10.25305/unj.289359

Objective: to estimate the results of surgical treatment of adult patients with craniopharyngiomas (CP), who underwent endoscopic endonasal surgical treatment. Materials and methods. Treatment of 69 adult patients with CPs who underwent endonasal endoscopic surgery from 2014 to 2021 is described. Gender division: women 42% (60.9%), men 27 (39.1%). The minimum age of patients is 19 years (women 19, men 20), the maximum age is 73 years (women 73, men 66). The mean age of all patients in the group was 46.7±14.5 years, women 47.6±15.5 years, men 45.1±12.6 years. In 52 patients (75.4%) the surgical intervention was primary, and in 17 patients (24.6%) it was secondary. All patients were estimated for preoperative and postoperative endocrine and neuro-ophthalmological status in dynamics. Results. No hemorrhagic or access-associated complications have been reported. Major complications: postoperative CSF leak - 9 patients (13%), meningitis - 10 patients (14.5%), 7 out of 8 patients with CSF leak had meningitis. 7 out of 10 patients with meningitis also had CSF leak. Other complications: acute tension pneumocephalus (2 cases, 2.9%), electrolyte disturbances (45 cases, 65.2%), severe diencephalic dysfunction (SDD) (4 cases, 5.8%). The postoperative mortality rate was 3 cases (4.35%), of which 1 due to meningitis (33.3% of all deaths), due to SDD 2 cases (66.6%). The dynamic changes of visual function were as follows: improvement in 36 patients (66.7% of all patients with preoperative visual impairment), no significant change in 7 patients (13%), deterioration in 10 patients (18.5%), 4 of which were transient. 40 patients had hypopituitarism prior to surgery, 10 of whom also had diabetes insipidus. A worsening of hypopituitarism was observed in 13 patients (32.5% of all patients with preoperative hypopituitarism) and an onset of hypopituitarism in 18 patients (26.1%). The onset of diabetes insipidus in the postoperative period occurred in 23 patients (33.3%), 7 of whom with regression. Conclusions. Endonasal endoscopic approach is no longer an alternative for surgical treatment of certain forms of craniopharyngiomas, but it is a method of choice for most CP cases. The postoperative mortality is low. The quality of life of the operated patients is satisfactory due to a high percentage of improvement in visual function and preservation of endocrine function. The rates of CSF leak and purulent-septic complications correlate with the data of the world literature. Modern standards of treatment require the establishment of a multidisciplinary team of specialists in healthcare institutions to personalize the treatment process in patients with CPs. Цель: оценить результаты хирургического лечения взрослых пациентов с краниофарингиомами (КФ) с использованием трансназального эндоскопического доступа. Материалы и методы. Проанализированы результаты лечения 69 взрослых пациентов с КФ, прооперированных трансназально эндоскопически в период с 2014 по 2021 гг. Среди пациентов преобладали женщины (60,9%). Минимальный возраст пациентов – 19 лет, максимальный – 73 года, средний возраст – 46,7±14,5 года. Минимальный возраст женщин – 19 лет, максимальный – 73 года, средний возраст – 47,6±15,5 года, минимальный возраст мужчин – 20 лет, максимальный – 66 лет, средний возраст – 45,1±12,6 года. У 52 (75,4%) пациентов хирургическое вмешательство было первичным, у 17 (24,6%) – повторным. Всем пациентам проводилась оценка дооперационного и послеоперационного эндокринного и нейроофтальмологического статуса. Результаты. Геморрагических и доступ-ассоциированных осложнений не зафиксировано . Основные осложнения: послеоперационная назальная ликворея (ПНЛ) – 9 (13%) случаев, менингит – 10 (14,5%). У 7 из 8 пациентов с ПНЛ был менингит, 7 больных из 10 с менингитом имели ПНЛ. Другие осложнения: острая напряженная пневмоцефалия (2 случая или 2,9%), электролитные нарушения (45, или 65,2%), тяжелая диэнцефальная дисфункция (4, или 5,8%). Послеоперационная летальность составляла 4,35% (3 случая): в 1 случае из-за менингита, в 2 – из-за тяжелой диэнцефальной дисфункции. Динамика зрительной функции: улучшение – у 36 пациентов (66,7% от всех пациентов с нарушениями зрения), без существенных изменений – у 19 (35,2%), ухудшение – у 10 (18,5%), у 4 – транзиторно. Углубление гипопитуитаризма зарегистрировали у 13 пациентов (32,5% от всех пациентов с дооперационным гипопитуитаризмом), появление гипопитуитаризма – у 18 (26,1% всех пациентов). Появление несахарного диабета в послеоперационный период зафиксировали у 23 (33,3%) пациентов, у 2 – транзиторно. Выводы. Эндоназальный доступ рассматривают не как альтернативу хирургическому лечению определенных форм КФ, а как метод выбора в большинстве случаев. Послеоперационная летальность является низкой. Показатели качества жизни прооперированных пациентов удовлетворительны за счет большой частоты улучшения зрения и презервации эндокринной функции. Показатели возникновения ПНЛ и гнойно-септических осложнений согласуются с данными мировой литературы. Современные стандарты лечения нуждаются в создании в учреждениях здравоохранения мультидисциплинарной команды специалистов для индивидуализации лечебного процесса у пациентов с КФ. Мета: оцінити результати хірургічного лікування дорослих пацієнтів із краніофарингіомами (КФ) із використанням трансназального ендоскопічного доступу. Матеріали і методи. Проаналізовано результати лікування 69 дорослих пацієнтів із КФ, прооперованих трансназально ендоскопічно в період із 2014 до 2021 рр. Серед пацієнтів переважали жінки (60,9%). Мінімальний вік пацієнтів ‒ 19 років, максимальний ‒ 73 роки, середній вік ‒ 46,7±14,5 року. Мінімальний вік жінок ‒ 19 років, максимальний ‒ 73 роки, середній вік ‒ 47,6±15,5 року, мінімальний вік чоловіків ‒ 20 років, максимальний ‒ 66 років, середній вік ‒ 45,1±12,6 року. У 52 (75,4%) пацієнтів хірургічне втручання було первинним, у 17 (24,6%) ‒ повторним. Усім пацієнтам проводили оцінку доопераційного і післяопераційного ендокринного та нейроофтальмологічного статусу. Результати. Геморагічних і доступасоційованих ускладнень не зафіксовано. Основні ускладнення: післяопераційна назальна лікворея (ПНЛ) ‒ 9 (13%) випадків, менінгіт ‒ 10 (14,5%). У 7 із 8 пацієнтів із ПНЛ був менінгіт, 7 хворих із 10 із менінгітом мали ПНЛ. Інші ускладнення: гостра напружена пневмоцефалія (2 випадки, або 2,9%), електролітні порушення (45, або 65,2%), тяжка діенцефальна дисфункція (4, або 5,8%). Післяопераційна летальність становила 4,35% (3 випадки): в 1 випадку через менінгіт, у 2 ‒ через тяжку діенцефальну дисфункцію. Динаміка зорової функції: поліпшення ‒ у 36 пацієнтів (66,7% від усіх пацієнтів із порушеннями зору), без суттєвих змін ‒ у 19 (35,2%), погіршення ‒ у 10 (18,5%), у 4 ‒ транзиторно. Поглиблення гіпопітуїтаризму зареєстрували в 13 пацієнтів (32,5% від усіх пацієнтів із доопераційним гіпопітуїтаризмом), появу гіпопітуїтаризму ‒ у 18 (26,1% від усіх пацієнтів). Появу нецукрового діабету в післяопераційний період зафіксували в 23 (33,3%) пацієнтів, у 2 ‒ транзиторно. Висновки. Ендоназальний доступ розглядають не як альтернативу хірургічного лікування певних форм КФ, а як метод вибору в більшості випадків. Післяопераційна летальність є низькою. Показники якості життя прооперованих пацієнтів є задовільними за рахунок великої частоти поліпшення зору та презервації ендокринної функції. Показники виникнення ПНЛ та гнійно-септичних ускладнень узгоджуються з даними світової літератури. Сучасні стандарти лікування потребують створення в закладах охорони здоров’я мультидисциплінарної команди фахівців для індивідуалізації лікувального процесу в пацієнтів із КФ.