UKRAINIAN PEASANTRY AS AN OBJECT OF AGRARIAN REFORMS

• Published in: Antropologìnì vimìri fìlosofs'kih doslìden' no. 6; pp. 101 - 112
• Main Author: Krivchik, G. G.
• Format: Journal Article
• Language: English
• Published: Ukrainian State University of Science and Technologies 26.12.2014
• Subjects: agrarian reform; bureaucracy; collective and state farm system; farmers; host; landscaping; lease; PCB; property; purchase and sale of land; share; social sphere
• ISSN: 2227-7242; 2304-9685
• DOI: 10.15802/ampr2014/35750

The purpose. The article attempts to analyze the agrarian policy of the modern Ukrainian State in the context of its human factor. It demonstrates the effects of agrarian reforms on social sphere of Ukrainian countryside. Methodology. The author uses the following methods: dialectical – in the depiction of the controversial nature of agrarian reforms; retrospective – in determination of the main stages of agrarian transformations inUkraine; comparative – in revealing common and different features in the agrarian policy of theUSSR and modernUkraine.The scientific novelty is in the substantiation of the natural unity of economic and social policies in agriculture, the use of a variety of historical sources for this purpose. Conclusions. While conducting agrarian reform, started in the early 1990s, and continued up to the present time, only economic factors are taken into consideration. At the same time, human factor, and the interests of the peasantry, in particular, were ignored and not taken into account, despite the declarations and promises of politicians. Peasants were removed from the determination of objectives, directions and methods of the agrarian reform. They acted solely as an object and not the subject of the reform. In this sense, the methods for carrying out agrarian reforms in an independent and democraticUkraine do not differ much from the methods of the Bolshevik leadership. Thus, as it is shown in the article, the consequences of the agrarian reform can be equally dangerous for Ukrainian peasants. The peasants will lose their land forever and become laborers on the land inherited from previous generations. While carrying out a large-scale reform of the agrarian sector, it mustn’t be allowed for oligarchs to take countryside, land and agriculture into their hands. The regulations of sale and purchase of the land must be so that the Ukrainian peasant will remain the main contractor. Мета. У статті здійснюється спроба проаналізувати аграрну політику сучасної Української держави в контексті її людського чинника, показуються наслідки аграрних реформ для соціальної сфери українського села. Методологія. Автор застосовує наступні методи: діалектичний – у зображенні суперечливого характеру аграрних реформ; ретроспективний – при визначенні основних етапів аграрних трансформацій в Україні; порівняльний – для виявлення загального й відмінного в агарній політиці в УРСР і сучасній Україні. Наукова новизна. Полягає в обґрунтуванні органічної єдності економічної й соціальної політики в аграрній сфері, використання для цього різноманітних історичних джерел. Висновки. При проведенні аграрної реформи, яка була започаткована на початку 1990- рр. і триває до нинішнього часу, бралися до уваги лише економічні чинники. Водночас людський фактор, зокрема, інтереси селянства, попри декларації й передвиборчі обіцянки політиків, на практиці ігнорувалися. Селянство було усунуте від визначення завдань, напрямів і методів проведення аграрної реформи, виступало виключно об’єктом, а не суб’єктом реформ. У цьому значенні методи проведення аграрних реформ в незалежній і демократичній Україні мало чи відрізнялися від методів більшовицького керівництва. Тож, як показано в статті, й наслідки аграрної реформи можуть бути не менш небезпечними для українських селян. Селяни назавжди втратять землю й перетворяться на наймитів на тій землі, яку успадкували від пройдешніх поколінь. Здійснюючи масштабну реформу аграрної сфери, не можна допустити, щоб село, земля, сільське господарство опинилися в руках олігархів. Правила продажу і купівлі землі мають бути такими, щоб головною особою на землі залишався український селянин.